Таксономічна характеристика: Один з 2 видів роду. У фауні України представлений ендемічним вузькоареальним підвидом S. t. falzfeini, відокремлення популяції якого від загального ареалу відбулося в пізньому пліоцені.
Статус: II категорія.
Поширення: Нижньодніпровські піски (Херсонська та Миколаївська області).
Місця перебування: Ареал охоплює також територію від пониззя Дону і Волги до оз. Зайсан (Казахстан), Туркменистан.
Чисельність: Переважно слабогорбисті степові місцевості з типчаково-полиновим і типчаково-злаковим травостоєм. Зустрічається також в ін. рослинних асоціаціях пісків, де щільність звірків значно менша. На пасовищах буває частіше, ніж на цілинних заповідних ділянках.
Причини зміни чисельності: Близько 30 тис. тварин; у місцях перебування - 1,5-2 особини на 1 га.
Особливості біології: Зимосплячий вид; залягає у сплячку в листопаді, пробуджується у березні - квітні. Селиться поодинці. Живе у простих тимчасових (довжина до 2 м) і розгалужених постійних (завдовжки від 3 до 18 м) норах, що мають 1-3 запасні виходи. Живиться в основному злаками (у фазі колосіння), в неволі поїдає також насіння соняшника, кавуна та пшениці. Період розмноження розтягнутий; масова поява молоді припадає на поч. червня. Раз на рік самка народжує 3-4 малят. Співвідношення самок і самців у популяції майже однакове. Вороги: лисиця звичайна, сич хатній, сова вухата, полоз та гадюка степова.
Розмноження у неволі: Даних немає.
Заходи охорони: Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється кандибка в Чорноморському біосферному заповіднику. Слід зберігати місця перебування виду на незалісених пісках, створити заказники.